Церква Божої Слави

“Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих, і будеш блаженний”. — Луки 14:13-14

У 2016 році Ванда Денч відправила своєму онуку повідомлення із запрошенням на обід у День подяки. Однак онук змінив номер телефона, і повідомлення отримав зовсім сторонній чоловік на ім’я Джамаль. У той день Джамаль був вільний, тому він передзвонив відправниці, представився і запитав, чи запрошення залишається в силі. Ванда відповіла: “Звісно, приходьте”. Джамаль прийшов, і з того часу це стало для нього щорічною традицією. Помилково надіслане запрошення перетворилося на благословіння.

Доброта Ванди, яка запросила на обід незнайомця, нагадала мені про слова Христа в Євангелії від Луки. Під час обіду в домі фарисейського начальника (Лк. 14:1) Ісус помітив, як гості намагалися зайняти найкращі місця (в. 7), і сказав господареві, що якщо той запрошуватиме лише тих, хто може покликати його у відповідь, це позбавить його благословіння. Краще запрошувати незаможних, і тоді Бог щедро винагородить його (в. 14).

Для Ванди запрошення Джамаля приєднатися до сімейного обіду обернулося несподіваним благословінням у вигляді міцної дружби – великої втіхи після смерті чоловіка. Якщо ми простягаємо руку допомоги іншим не з корисливих міркувань, а керуючись Божою любов’ю, то отримаємо набагато більше.

Чи був у вашому житті випадок, коли несподіване запрошення принесло вам благословіння? У чому воно полягало?

Небесний Отче, допоможи мені бути благословінням для інших. Направ моє серце.

Автор: Ліза Самра

“Ви сяєте, як світла в світі, додержуючи слово життя”. — Филипʼян 2:15-16

Перше, що я помітив у місті, це гральні заклади. Потім кіоски з продажу конопель, магазини “для дорослих” і величезні рекламні щити адвокатів, які роблять гроші на людських помилках. Хоч я і раніше бував у багатьох сумнівних містах, це, здавалося, перевершило всі інші.

Однак наступного ранку мій настрій покращився. Причиною цього стала розмова з водієм таксі. “Я щодня прошу Бога послати мені людей, яким Він хоче допомогти, – сказав він. – Ігромани, повії, люди з неповних сімей зі сльозами розповідають мені про свої проблеми. Я зупиняю машину, слухаю, молюся за них. Це моє служіння”.

Розповівши про те, як Спаситель прийшов у наш занепалий світ (Фил. 2:5-8), апостол Павло закликав віруючих виконувати Божу волю (в. 13) і додержувати “слово життя”, тобто Євангеліє (в. 16). У цьому випадку вони будуть “бездоганні та щирі, невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду”, сяючи в ньому, “як світла в світі” (в. 15). Подібно до мого нового знайомого таксиста, ми покликані нести світло Христа в навколишню темряву.

“Щоб змінити світ, християнин має бути вірним, – сказав історик Крістофер Доусон, – тому що в цьому «закладено всю суть Божественного життя»”. Отже, просімо Бога дати нам силу бути Йому вірними, сяючи Христовим світлом у найтемніших місцях світу.

Як ви сьогодні можете зосередитись на Христі, а не на злі навколишнього світу? Як ви можете сяяти Його світлом серед людей?

Господи Ісусе, дякую, що Ти є Світлом для світу і вивів мене з темряви.

Автор: Шерідан Войсі

“Ти… дорогий в Моїх очах”. — Ісаї 43:4

Батько Мінга був суворою людиною і не любив сина. Коли хлопчик хворів і його доводилося вести до лікаря, батько нарікав, що від нього лише клопіт. А одного разу він підслухав сварку батьків і дізнався, що батько хотів, щоб мати зробила аборт. Довгі роки бідолаха страждав через те, що був небажаною дитиною. І коли Мінг виріс і став віруючим, йому було важко сприймати Бога як Отця, хоча він і знав Його як Господа та Спасителя.

Якщо ми також не зазнали любові своїх земних батьків, це може вплинути на наше сприйняття Бога. “А якщо я Йому не потрібен? Чи дбатиме Він про мене?” Ці та подібні питання здатні серйозно затьмарити життя. Але якщо земні батьки бувають суворими та відстороненими, то Небесний Отець зовсім інший. Він схиляється до нас і каже: “Я тебе покохав” (Іс. 43:4).

У 43-му розділі Книги пророка Ісаї Бог постає як наш Творець і Отець. Якщо ви сумніваєтеся в тому, що Він хоче бачити вас у Своїй сім’ї, то прочитайте наступні слова: “Поприводь ти синів моїх здалека, а дочки мої від окраїн землі” (в. 6). Якщо ви ставите питання, наскільки ви Йому потрібні, то ось що про це говорить Він Сам: “Ти став дорогий в Моїх очах, шанований став” (в. 4).

Бог любить нас настільки, що віддав Свого Сина в жертву за наші гріхи, щоб ми могли вічно бути з Ним (Ів. 3:16). Ми можемо бути повністю впевнені в Його любові.

Наскільки вам легко сприймати Бога як Отця? Як ви нагадуєте собі, що ви дорогі в Його очах?

Небесний Отче, я хочу щодня радіти з того, що я дороге і шановане Твоє дитя.

Автор: Жасмін Гох (гість)

“Серце радісне добре лікує”. — Приповістей 17:22

Протягом трьох років по буднях після обіду Коллін вбирається в різні костюми чи маски, щоб зустріти своїх дітей, які виходять зі шкільного автобуса. Це радує всіх, хто знаходиться в автобусі, включаючи водія. “Просто дивно, скільки вона приносить радості дітям, – ділиться він. – Та й мені дуже подобається”. А що вже казати про дітей самої Коллін!

Все почалося з того, що молода жінка почала брати хлопців на виховання. Знаючи, як їм важко розлучатися з батьками та ходити до нової школи, вона вирішила зустрічати дітей у смішних костюмах. Через три дні вона хотіла було закінчити “виставу”, але діти почали вмовляти її робити так і далі. Тож Коллін продовжила. На купівлю нових костюмів пішло чимало часу та грошей, але, як пише журналістка Мередіт Терхаар, “результат – дитяче щастя – коштував того”.

Один короткий вірш із книги мудрих і часом дотепних порад, які цар Соломон залишив своєму синові, підсумовує результати вигадки цієї мами: “Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості” (Пр. 17:22). Приносячи радість своїм дітям (біологічним, усиновленим і прийомним), Коллін намагалася позбавити їх “пригнобленого духу”.

Джерелом повноцінної та тривалої радості є Бог, Який діє в нас Святим Духом (Лк. 10:21; Гал. 5:22). Він дає нам здатність сяяти Божим світлом і нести людям радість, надію та силу для подолання випробувань.

Згадайте про випадок, коли хтось подарував вам радість. Яким був результат?

Небесний Отче, дякую Тобі за небесну радість. Допоможи мені розповсюджувати її на оточуючих.

Автор: Елісон Кіеда

“Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі”. — 2 Коринтян 12:9

Грейнджер Маккой – художник, який вивчає птахів та створює їх скульптури. У своїх творах він прагне передати грацію, крихкість та силу цих дивовижних істот. Одна з його робіт має назву “Відновлення”. На ній представлено лише одне праве крило качки шилохвіст, витягнуте у вертикальному положенні. Нижче, на табличці, опис: “Змах – момент найбільшої слабкості птаха, але й момент, коли він набуває сили для подальшого польоту”. І потім Грейнджер цитує вірш із Біблії: “Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі” (2 Кор. 12:9).

Апостол Павло написав ці слова до церкви в Коринті. Переживаючи складні часи, він благав Бога прибрати те, що він назвав “колючкою в тілі” (в. 7). Це могло бути фізичне нездужання чи духовне протистояння. Подібно до Ісуса в Гетсиманському саду (Лк. 22:39-44), Павло тричі просив Бога позбавити його страждань. Але Господь сказав, що вони необхідні для того, щоб у ньому жила сила благодаті. Апостол засвоїв важливий урок: “Коли бо я слабий, тоді я сильний” (2 Кор. 12:10).

О, ці колючки, які нагадують нам про нашу неміч! Як нам хочеться їх позбутися! Але, подібно до птаха, що збирається з силами для подальшого польоту, ми теж знаходимо Божу силу для подолання всього того, з чим стикаємося. Його сила стає нашою.

Де ви сьогодні почуваєтеся слабкими? Як ви можете в цій “немочі” здобути Божу силу?

Небесний Отче, даруй мені силу Твою, щоб пройти все, що чекає на мене попереду.

Автор: Еліза Морган

“І сказав Господь Каїнові: «Чого ти розгнівався?»” — Буття 4:6

Він усе робив добре. Була лише одна проблема. Всі про неї знали, але він був дуже добрим працівником, тому на його гнівливість заплющували очі. Ніхто йому по-справжньому не суперечив. З цієї причини за роки його роботи постраждало чимало людей. І в результаті його кар’єра, яка могла стати визначною, завершилася раніше часу. Але ж він був віруючим! Якби тільки я свого часу наважився йому докорити!

У книзі Буття Бог залишив ідеальний приклад того, що означає з любов’ю протистояти гріху. “Приніс Каїн Богові жертву від плоду землі” (Бут. 4:3). Але Бог дав зрозуміти, що цей дар Йому не подобається. Каїн сильно розгнівався (в. 5) або, як сказано в інших перекладах, сильно засмутився. Тоді Бог вказав синові Адама на його гріх і закликав шукати те, що добре і правильне. На жаль, Каїн проігнорував докір і скоїв перше на землі вбивство (в. 8).

Ми не можемо змусити інших людей відмовитись від гріха. Проте ми можемо протистояти їм у дусі лагідності, можемо з любов’ю говорити їм істину, щоб усім разом стати більше схожими на “Нього, а Він – Голова, Христос” (Еф. 4:15). Оскільки Бог дав нам здатність чути, будемо сприймати слова істини від інших.

Чому нам важливо докоряти одне одному? Як ви приймаєте неприємні, але такі потрібні докори?

Небесний Отче, даруй мені сміливість, щоб я міг із любов’ю докоряти іншим, а також із вдячністю приймати неприємну правду про себе.

Автор: Том Фелтен

“В Нім стали ми й спадкоємцями, бувши призначені… на хвалу Його слави”. — Ефесян 1:11-12

“Християнство – це не для мене. Воно нудне. А я люблю пригоди. Яке без них життя!” – сказала мені молода жінка. Сумно, що вона нічого не знала про радість і хвилювання, які відчуває людина, що йде за Христом. Це дійсно пригода, рівних якій немає. Я з натхненням розповіла їй про Спасителя і про те, як у Ньому ми знаходимо справжнє життя.

Звичайних слів недостатньо, щоб описати чудо пізнання Божого Сина та життя з Ним. У Посланні до ефесян апостол Павло в коротких, але сильних словах говорить про сутність християнства. Бог прямо з небес дає нам безліч духовних благословінь (Еф. 1:3), серед яких святість і бездоганність у Його очах (в. 4), а також усиновлення в сім’ю Царя небес (в. 5). Він щедро обдаровує нас прощенням і благодаттю (в. 7-8 ), пізнанням таємниці Його волі (в. 9) та новим життям “на хвалу Його слави” (в. 12). В нас оселяється Святий Дух, Який керує і наділяє Своєю силою (в. 13). Нарешті, Бог гарантує нам блаженну вічність у Своїй присутності (в. 14).

Коли Ісус Христос входить у наше життя, ми виявляємо, що пізнавати Його і йти за Ним – це найбільша пригода. Шукаймо Його сьогодні і кожного дня.

Як би ви описали життя з Христом? Кому ви можете про це розповісти?

Господи Ісусе, дякую, що Ти любиш мене і завжди йдеш поруч. Ти дарував мені більше, ніж можна уявити. Я люблю перебувати в спілкуванні з Тобою і розповідати про Тебе іншим.

Автор: Енн Сітас

“Я розкажу, що Він учинив для моєї душі”. — Псалом 65:16

Час свідчень – це частина наших церковних богослужінь, коли люди розповідають, як Бог діє в їхньому житті.

Моя тітка – сестра Ленгфорд, як її називали в церкві, – була відома тим, що наповнювала свої свідчення хвалою Богові. Особливо це стосувалося історії її навернення. Подяка Спасителю могла складати більше половини всього, що вона говорила. Її серце переповнювало бажання прославити Господа, Який за Своєю милістю змінив її життя.

Схожим чином наповнене хвалою і свідчення автора Псалма 65, який розповідає про те, що Бог зробив для Свого народу. “Ідіть і погляньте на Божі діла”, – закликає він (в. 5). Божі діла містили чудове спасіння (в. 6), збереження (в. 9), випробування і виховання, в результаті яких ізраїльський народ прийшов до Обіцяної землі (в. 10-12). Незважаючи на те, що в нас багато спільного з іншими віруючими, є й те, що є унікальним у нашій особистій подорожі віри. А у вас у житті були моменти, коли Бог виявляв Себе особливо яскраво? Цими моментами варто поділитися з тими, кому потрібно дізнатися, як Бог діє в житті віруючих людей. “Ідіть, і послухайте, всі богобійні, а я розкажу, що Він учинив для моєї душі” (в. 16).

Як ви можете краще розповісти людям про прояви Божої доброти у вашому житті? Як свідчення інших допомогли вам довіритися Йому?

Небесний Отче, я втішаюся багатьма проявами Твоєї доброти. Допоможи мені розповідати про них оточуючим.

Автор: Артур Джексон

“Бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха”. — Єремії 31:34

Якось грудневого ранку 1992 року я їхав дорогою на пікапі свого діда, як раптом задні колеса почало заносити. Я не бачив ожеледиці, але добре її відчув. Машину стало кидати з боку в бік: один занос, другий, третій – і ось, я опинився в повітрі, зірвавшись з п’ятиметрового насипу. Пам’ятаю, як подумав: “Це круто, ось тільки вмирати не хочеться”. За мить машина приземлилася на крутий схил і, перекидаючись, покотилася вниз. Я виліз із розбитої кабіни, на щастя, цілком неушкодженим.

Бог мене помилував. А що дідусь? Про машину, що не підлягала відновленню, він не сказав мені ні слова. Не лаяв, не висував матеріальних претензій, нічого. Тільки усміхався, радіючи, що я живий та здоровий.

Прощення дідуся нагадує мені про милість Господа, як про це говорить пророк Єремія. Незважаючи на безперечну провину ізраїльтян, Бог обіцяв відновити стосунки зі Своїм народом, кажучи: “Їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха” (Єр. 31:34).

Я впевнений, що дідусь до кінця днів пам’ятав, хто розбив його пікап. Але він зробив так само, як Бог, не згадуючи про це, не дорікаючи і не вимагаючи компенсувати збитки. Подібно до Господа, дідусь вирішив поводитися так, ніби того, що я зробив, ніколи не було.

Як Боже прощення впливає на ваше сприйняття власних гріхів? Як ви можете виявляти милість до інших?

Небесний Отче, дякую Тобі за прощення. Коли почуття провини позбавить мене душевного спокою, допоможи мені згадати, що в Христі Ти не згадаєш жодного мого гріха.

Автор: Адам Хольц

“А той відвернув обличчя своє до стіни, і помолився до Господа”. — 2 Царів 20:2

Нещодавно овдовіла жінка була на межі розпачу. Щоб отримати необхідні для життя кошти за страховим полісом, вона мала надати інформацію про аварію, яка забрала життя її чоловіка. Поліцейський, з яким вона розмовляла, пообіцяв допомогти і дав візитну картку, але вона її загубила. Що робити? Вдова почала молитися, просячи Бога про допомогу. За кілька днів, прийшовши до церкви, вона побачила на підвіконні ту саму картку! Жінка гадки не мала, як вона там опинилася, проте знала, Хто все це влаштував. Святе Письмо каже, що Бог чує наші прохання. “Бо очі Господні до праведних, а вуха Його до їхніх прохань”, – писав апостол Петро (1 Петр. 3:12).

Біблія містить багато прикладів того, як Бог відповідав на молитви. Один із найяскравіших випадків стався з юдейським царем Єзекією. Він тяжко захворів, і пророк Ісая повідомив, що одужання не буде. Але Єзекія знав, що робити. Він почав молитися! (2 Цар. 20:2). І Господь одразу передав через Ісаю іншу звістку: “Почув Я молитву твою” (в. 5). Єзекії було даровано ще п’ятнадцять років життя.

Бог не завжди відповідає так, як нашій вдові або цареві Єзекії. Але Він запевняє нас, що коли прийдуть труднощі, ми ніколи не залишимося самі. Господь бачить нас і чує наші молитви.

Які проблеми не дають вам спокою? Як ви можете довірити їх Божому керівництву та турботі?

Небесний Отче, дякую, що Ти завжди поруч і чуєш мої молитви.

Автор: Давид Бренон