Церква Божої Слави

“Нарешті ж, будьте всі однодумні, спочутливі, братолюбні, милосердні…” — 1 Петра 3:8

Майструвати лави не входить до професійних обов’язків Джеймса Уоррена. Однак він зайнявся цим ремеслом, коли побачив, як жінка в Денвері, чекаючи на автобус, сиділа в пилюці на землі. “Це принизливо”, – подумав Уоррен. І ось 28-річний консультант з відділу кадрів знайшов кілька дощок, спорудив лаву і поставив її на автобусній зупинці. Нею одразу почали користуватися. Джеймс дізнався, що в місті близько дев’яти тисяч зупинок, і на багатьох нема де сісти. Він зробив ще одну лаву, потім ще кілька і на кожній написав: “Будьте добрішими”. Чого він прагнув? “Зробити життя людей трохи кращим”, – відповідає Джеймс.

Це називається “співчуття” – почуття, яке спонукає нас допомагати людям у їхніх потребах, як це робив Ісус. Коли біля Нього зібрався натовп народу, Він “змилувався над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха” (Мр. 6:34). Співчуття перейшло в дію: Ісус “їхніх слабих уздоровив” (Мт. 14:14).

Це почуття має керувати і нами. “Зодягніться… в щире милосердя”, – закликав апостол Павло (Кол. 3:12). Що ми отримаємо натомість? Уоррен каже: “Я відчуваю, що не дарма живу. Це як повітря в шинах мого автомобіля”.

Навколо нас багато потреб, і Бог буде привертати до них нашу увагу. Нехай ці потреби мотивують нас переводити співчуття в конкретні справи, щоб люди могли бачити любов Христа в дії.

Чи доводилося вам допомагати людям у їхніх потребах? Що ви можете сказати про співчуття?

Коли я буду бачити біль чи потребу, Господи, наповни моє серце Христовим співчуттям і спонукай до дії.

Автор: Патриція Рейбон |