Церква Божої Слави

Говорячи про очікування Пуріма Божого для нашого народу, ми побачили такий важливий аспект – очікування має бути не пасивним з нашого боку, а навпаки активним втіленням чуда від Господа. Адже диво не тільки не відбувається автоматично, але й для того, щоб допомогти чуду здійснитися, ми повинні діяти як на межі наших сил і можливостей, так і “понад них”, розуміючи, що всі випробування, які осягають нас, мають на меті навчити нас відчувати Божі плани та допомагати їм здійснитися.

Розмірковуючи про Божого Пуріма, ми повинні усвідомлювати, на що саме вказує нам сьогодні це свято і до чого він готує нас. Історично Пурім знаходиться між двома найбільшими подіями, які ми, будучи християнами, вважаємо для себе основними – це вихід євреїв з Єгипту (Великдень Пасха) і воскресіння Ісуса Христа (Великдень Христового). Можливо, ми не завжди помічаємо цей зв’язок, але він дуже важливий для нас сьогодні, оскільки вказує на те, що ми маємо чекати сьогодні від самих себе та від змін в історії нашого народу, свідками яких ми є. Перший Великдень – говорить про спасіння з рабства фізичного і, частково, рабства душевного, Пурим – говорить про буквальне фізичне спасіння євреїв та їх духовне звернення до свого Бога, і обидва ці свята готують нас до Великодня Христового, як духовного спасіння з рабства гріха та звернення до живого Бог.

Саме в світлі цього, я хотів би звернути вашу увагу на ще один аспект підготовки нас до здійснення Божого Пурима і Пасхи Христової у долі нашого народу, а також у вашому та моєму житті:

«Початок євангелії Ісуса Христа, Сина Божого, як написано у пророків: ось, Я посилаю Ангела Мого перед лицем Твоїм, що приготує дорогу Твою перед Тобою. Голос того, хто кричить у пустелі: приготуйте дорогу Господу, прямими зробіть стежки Йому». (Мар.1: 1-3)

Уявіть, як було бачити людину, що виходить з пустелі, через тридцять років, сина одного з первосвящеників, того, який ніколи не мав потреби в людських речах і мав про себе пророцтва Ісаї, який говорив про нього: «Приготуйте дорогу Господу, прямими зробіть… стежки Його». сам же хреститель каже: «Створіть же гідні плоди покаяння», – це означає те саме, що й слова: «Приготуйте шлях Господу». Слова, сказані пророком, і проповідь самого Івана означають лише те, що він прийшов приготувати та влаштувати шлях до Христа. Євангеліст Лука наводить не тільки початок пророцтва, але передає його повністю: «Всякий дол нехай наповниться, і всяка гора і пагорб нехай знизяться, кривизни випрямляться і нерівні шляхи стануть гладкими; і побачить всяке тіло спасіння Боже» (Лк.3:5–6; Іс.40:4). Коли пророк каже: «Всякий дол нехай наповниться, і всяка гора і пагорб нехай знизяться, … і нерівні шляхи стануть гладкими», – це означає, що смиренні піднесуться і горді змиряться, а труднощі виконання закону буде замінено легкістю віри. Він же показує і причину цього, кажучи: «побачить всяке тіло спасіння Боже», тобто не тільки євреї і які прийняли іудаїзм, але також всі народи і всі племена, що живуть сьогодні на землі.

Виходячи з вищесказаного, можна зробити наступний висновок: дорогу Господу в наше серце відкриває покаяння, а це призводить до щирої обіцянки Богу доброї совісті, що і є виразом нашого внутрішнього бажання і свідченням нової природи, що змінилася. Але невірно говорити тільки про відродження, бо це лише готує стежки, або, іншими словами, відчиняє двері серця для нашого Господа, даючи старт іншому невід’ємному від християнського життя процесу – перетворенню від Духа Святого. Це той процес, від якого залежатиме, зачиняться потім двері нашого серця чи ні. Він дуже непростий і займає все наше подальше життя. «Ми ж всі відкритим обличчям, як у дзеркалі, дивлячись на славу Господню, перетворюємося на той самий образ від слави на славу, як від Господнього Духа» (2 Кор. 3:18). Також цей процес можна назвати процесом придбання олії, як це було з мудрими дівами в притчі Ісуса Христа про десятьох дів (Мт. 25:1–13). Завдяки набутому досвіду спілкування з Духом Святим і навику праведного життя мудрі діви змогли запалити свої світильники і зустріти нареченого, що затримався в дорозі, щоб потрапити на довгоочікуваний бенкет, а немудрі, не маючи олії у своїх світильниках, не змогли цього зробити. Тому постійне перетворення віруючого — це і є його робота над накопиченням у своєму світильнику того самого запасу олії, який, насправді, є запасом досвіду спілкування з Духом Святим, коли ми вчимося розуміти Бога та Його задум.

Отже, якщо ми таки зважилися зробити цей важливий вибір у житті, то маємо ми його зробити лише з однією метою — рухатися далі у правильному напрямку. Не зупинитися, не задовольнитись обіцянням Пуріма і спасінням від Господа, а зробити все можливе з нашого боку для підготовки шляхів Господу в нашому житті та в житті інших людей нашого народу!