Всі ви напевно чули про таку людину, як Мікеланджело Буонарроті.
Мікеланджело – один із найгеніальніших майстрів епохи Відродження Італії – скульптор, живописець, архітектор, поет, мислитель. Сьогодні я хотів би розповісти вам історію створення однієї з найвідоміших його скульптур.
Фігури Богородиці та Ісуса були висічені з єдиного шматка мармуру скульптором у 1499 році. Замовником був французький кардинал Жан Білер де Лагрол, який був послом Франції в Римі при дворі папи Олександра VI. У договорі збереглися слова поручителя – покровителя таланту Мікеланджело, римського банкіра Якопо Галлі: «Я, Якопо Галлі, заявляю, що робота буде найпрекраснішою з усіх мармурових робіт, які тільки є сьогодні в Римі. Вона буде такої якості, що жоден майстер нашого часу не зможе створити краще».
Завдяки поруці банкіра ця коштовна робота була замовлена невідомому та дуже молодому скульптору. Гонорар за цю роботу становив чотириста п’ятдесят золотих дукатів. Мало хто вірив, що 24-річний Мікеланджело впорається із цим складним завданням. Але результат був приголомшливим і перевершив усі очікування.
У травні 1497 року скульптор вирушив у каменоломні Каррари за шматком мармуру найчистішої породи майже без вкраплень та тріщин, який вибирав особисто. Скульптура була призначена для усипальниці кардинала. І згідно з договором, через рік цей витвір мав бути завершений. Але майстер не вклався в строки: дуже трудомістким виявився творчий процес і робота розтягнулася на два роки. Кардинал, побачивши незакінчений твір скульптора перед самою смертю, був у захваті і підтвердив, що Буонарроті виконав умови договору.
Існує переказ, що коли Мікеланджело йшов каменоломнею, де продавався мармур, він побачив чудовий камінь і запитав про нього.
Власник сказав:
– Якщо хочеш цей камінь, бери його даром, бо він просто валяється та займає місце. Дванадцять років ніхто навіть не питав про нього; я не бачу в цьому камені жодного потенціалу.
Мікеланджело взяв камінь, працював над ним майже два роки і створив, можливо, найпрекраснішу статую, яка тільки існує. Коли Мікеланджело закінчив роботу, він запросив до себе власника лавки, бо хотів щось показати. Власник не міг повірити своїм очам. Він сказав:
– Де ти взяв цей чудовий мармур?
– Не дізнаєшся? – сказав Мікеланджело. – Це той найпотворніший камінь, який чекав перед твоїм магазином дванадцять років.
Ви запитаєте: А в чому суть цієї історії? Вона в тому, що кожен із нас є цим каменем, у якому сам Бог побачив потенціал. Чому я так говорю? Тому що про це говорить вам і мені слово Боже.
«Приступаючи до Нього, каменя живого, людьми знедоленого, але Богом обраного, дорогоцінного, і самі, як живе каміння, влаштовуйте із себе дім духовний, священство святе, щоб приносити духовні жертви, сприятливі Богу Ісусом Христом. Бо сказано в Писанні: Ось Я кладу в Сіоні камінь наріжний, вибраний, дорогоцінний; і віруючий у Нього не посоромиться. Отже Він для вас, віруючих, коштовність, а для невіруючих камінь, який відкинули будівельники, але який став главою кута, камінь спотикання та камінь спокуси, про який вони стикаються, не підкоряючись слову, на що вони й залишені». (1Петр.2:4-8)
Христос, як і шматок мармуру з історії, був знехтуваний людьми. Він був принижений і зневажливий. Про це говорить пророк Ісая:
«Він був зневажений і принижений перед людьми, чоловік скорботи й пережив хвороби, і ми відвертали від Нього обличчя своє; Він був зневажаний, і ми ні в що не ставили Його». (Іс.53:3)
Бог, як найбільший скульптор і архітектор, взяв цей зневажаний камінь і зробив основою Своєї церкви. Саме Христос створив увесь цей світ, і лише Він дає нам розуміння, для чого ми створені і яке наше призначення у Його Церкві.
Чи можна це зрозуміти без Христа? Ні. Тільки приходячи до Нього, ми можемо побачити, у чому наше покликання.
Є ще один цікавий факт про інший знаменитий витвір Мікелянджело – скульптуру Давида. Відомо, що з п’ятиметровим блоком каррарського мармуру працювали принаймні два попередники скульптора – Агостіно ді Дуччо та Антоніо Росселіно. Обидва вони вирішили що цей матеріал невдалий, і брила мармуру пролежала біля каменоломні загалом понад сорок років.
Мікеланджело Буонаротті, взявшись за Давида в 1501 році, заявив, що зробить свого біблійного героя з цілісного шматка каменю. Він створив “Давида” за три роки.
Буанаротті казав: Я беру камінь і відсікаю все зайве.
Ви можете сказати: Але ж це був Мікеланджело. А я вам скажу, що лише Бог дає дари та таланти. І якщо Він зміг наділити цього чудового скульптора здатністю бачити потенціал у брилі мармуру, від якої відмовилися інші відомі скульптори, Той самий Бог дасть вам і мені побачити прихований у нас потенціал.
Камінь не може сам розпізнати потенціал, що в ньому ховається. Тільки скульптор може побачити, що ж приховано у сірій та негарній брилі.
Скільки років ви вважаєте себе невдахою? Можливо 10 років.
А може, 12 років? А можливо, і 40 років, як у цій історії. Насправді терміни не важливі. Вам і мені важливо прийти до Христа і дозволити Йому створити у вашому та моєму житті шедевр.
«Приступаючи до Нього, каменя живого, людьми знедоленого, але Богом вибраного, дорогоцінного, і самі, як живе каміння, влаштовуйте із себе дім духовний, священство святе, щоб приносити духовні жертви, сприятливі Богу Ісусом Христом… віруючий у Нього не посоромиться». (1Петр.2:4-6)
У що вам і мені важливо сьогодні вірити? Нам важливо вірити в Ісуса Христа як нашого Господа і Спасителя. Він є автором нашого життя, і тільки Він може розкрити нам для чого ми створені, і яке наше призначення у Його тілі. Ми можемо писати сценарій свого життя самі, а можемо дозволити його написати Великому Режисеру.
Ви можете не бачити у собі потенціал. Інші можуть вважати, що з вас нічого не вийде. Але істина в тому, що є Той, Хто створив вас і мене.
Тільки Творець каменю, може сказати для чого цей камінь підходить, а для чого ні. Дозвольте Богові створити у вашому житті той шедевр, який Він заклав із самого початку.
Нехай ваше та моє життя стануть скульптурами доброти, любові, турботи та служіння.
