Церква Божої Слави

“І сонечко сходить, і сонце заходить”. — Еклезіястова 1:5

В одному з романів Ернеста Хемінгуея розповідається про друзів, які зловживають алкоголем. Недавно переживши Першу світову війну, вони, вкриті шрамами в прямому і переносному сенсі, намагаються заглушити біль пияцтвом та розпустою. Усі вони глибоко нещасні.

Назва книги Хемінгуея “І сонце сходить” взята прямо зі сторінок книги Еклезіяста (Екл. 1:5). Там цар Соломон констатує: “Марнота усе!” (в. 2), а потім запитує: “Яка користь людині в усім її труді” (в. 3). Соломон бачить, як сходить і заходить сонце, вітер віє то туди, то сюди, річки нескінченно течуть у море, яке ніколи не переповнюється (в. 5-7). І, зрештою, все забувається (в. 11).

Еклезіяст і Хемінгуей у своїх творах показують сувору реальність безглуздості життя. Однак Соломон вплітає у свою книгу яскраві натяки на інший духовний світ. У ньому є постійність та справжня надія. Еклезіяст показує нам не лише самих себе, а й Бога. “Все, що Бог робить, воно зостається навіки”, – говорить він ( Екл. 3:14). І в цьому наша надія. Бо Бог послав Свого Сина, Ісуса Христа, до нас.

Без Господа ми дрейфуємо в нескінченному, ненаситному морі. Проте через Ісуса Христа ми примиряємося з Творцем, знаходячи сенс, цінність і мету.

Чим наповнений ваш час? Як ви можете змінити свої пріоритети, щоб слідувати за Христом?

Небесний Отче, допоможи мені знайти повноту в Тобі.

Автор: Тім Густавсон