Церква Божої Слави

Померти для себе може здаватися поганою справою. Більшість людей хочуть аплодувати собі, звеличувати та просувати себе. Але в Божому Царстві вмирання для себе є необхідним. “Тож я вже не живу, але Христос живе в мені. Я живу нині у своєму тілі вірою в Сина Божого, Який полюбив мене і віддав Себе заради мене.” Галатів 2:20 (…)

Чи замислювалися ви коли-небудь над тим, про що ви думаєте? Чи усвідомлювали, що ваші думки мають силу? Чи міркували про те, як з часом ви стаєте тим, про що думаєте? Пишучи з римської в’язниці до вірян у грецькому місті Филипах, апостол Павло не з чуток знав, як важливо боротися з важкими речами завдяки істинним думкам. (…)

Ми можемо бачити безліч речей: дерева, зірки, гори, океани, людей, пінгвінів, посмішку нашого найкращого друга, слонів, хмарочоси, кавові зерна, заходи сонця та тюльпани, і це лише деякі з них. Усі ці речі створив Бог. Він створив світ природи, і навіть закони, які ним управляють. Але є й речі, яких ми не бачимо: за подихом вітру, (…)

Уявіть, що ви садите насіння. Якщо ви хочете, щоб воно виросло у квітку, ви піклуєтеся про нього і надаєте все, що необхідно. Тепер подумайте про людей, які з вами у лихоліття. Ті, що підтримують вас і з ким вам подобається проводити час. Такі відносини схожі на насіння, ми повинні дбати про них, щоб вони не (…)

Ісус зцілював людей, які були хворі, і годував людей, які були голодними. Через те за Ним ішли великі натовпи. Але Він хотів, щоб вони знали, що Він був більшим, ніж те, що Він міг запропонувати… «Ісус відповів: «Я і є той хліб, що дарує життя. Хто до Мене приходить, ніколи не буде голодний, хто вірить (…)